Chaoyangmen, Брама династії Мін у районі Дунчен, Китай.

Чаоянмень уже не є стоячою брамою: мінську брамну вежу з платформою розібрали 1953 року, а стрілецьку вежу — 1958 року, і тепер це транспортний вузол на східній Другій кільцевій дорозі. Вежа мала 31,35 м завширшки й 19,2 м завглибшки, а з платформою сягала 32 м висоти; барбакан мав 68 м завширшки й 62 м завглибшки, з брамною та стрілецькою вежами, подібними до тих у Чунвеньмені.

Спочатку Чаоянмень була брамою Ціхуа столиці Юань — Даду. 14 вересня 1368 року війська Мін увійшли через неї до міста, поклавши край династії Юань; згодом браму перейменували, бо вона обернена до ранкового сонця. Стрільничу вежу зруйнувала японська артилерія 1900 року, її відбудували 1903-го. Барбакан розібрали 1915 року заради кільцевої залізниці, надбрамну вежу з основою — 1953-го, а стрільничу вежу — 1958-го.

Брама названа за східну орієнтацію, щодня зустрічаючи сонце, що сходить; її юаньська назва Цихуамень досі побутує в розмовній мові. Як хлібна брама Пекіна, вона мала вирізьблений колосок над аркою та прізвисько Думінь, брама відпочинку.

Самої брами вже немає: на її місці тепер транспортна розв'язка Чаоянмень на східній Другій кільцевій дорозі, де колись проходили міський мур і рів. Лінії 2 і 6 пекінського метро перетинаються на станції Чаоянмень, виходи якої відкриваються біля естакади. На захід вулиця Чаоянмень ней веде до Дунси й Ванфуцзіна, на схід Чаоянмень вай прямує до району Чаовай і храму Чжихуа.

Самої брами вже немає: її розібрали 1953 року, а надбрамну вежу лучників — 1958-го; на місці мурів і рову тепер проходить Друга кільцева дорога. Лишилася назва, яку носять міст, пересадна станція ліній метро 2 і 6 та межа районів Дунчен і Чаоян.