Organ of the Basilica of St. Martin, Орган епохи бароко у Вайнґартені, Німеччина

Орган базиліки Святого Мартіна — це великий інструмент епохи бароко з 63 регістрами та майже 7000 трубами, розподіленими по семи частинах. Конструкція використовує кілька веж різної висоти, щоб вмістити труби різної довжини.

Йозеф Ґаблер підписав перший контракт 6 липня 1737 року; пожежа в монастирських будівлях і фінансові труднощі абатства затримали роботу, і орган було освячено 24 червня 1750 року. Ґаблер, чудовий майстер, але поганий бізнесмен, збанкрутував через цей проєкт. Окремий пульт керування — один із найраніших у своєму роді.

Дзвони педального карильйону розташовані у вигляді грон винограду, натякаючи на Вайнгартен і виноградарський регіон на північ від Боденського озера. 49-рядний мікст La Force звучить лише на низькому до педалі й сповіщав початок урочистостей. Легенда про таємний важіль, записана 1922 року органістом Францом Бернвіком, надихнула містерію Vox humana Карла Вайнбергера, прем'єра якої відбулася на Мюнстерплац 1930 року.

Вільностійна консоль, одна з найдавніших такого типу, багато інкрустована й має регістрові ручки з цільного слонової кістки; клавіші натискаються важко через довгу механічну трактуру. На органній галереї також є педальний карильйон, дзвони якого розташовані у вигляді грон винограду.

Дзвони педального карильйону розташовані над пультом у вигляді грон винограду, що нагадує про виноградарський район Вайнгартена. 49-рядний мікстур La Force звучить лише на низькому до педалі й слугував сигналом початку урочистостей. Легенда про Vox humana розповідає про таємний важіль, який нібито вбудував Ґаблер; опис 1922 року organistа Франца Бернвіка поширив цю історію, а під час реставрації Куна 1981–1983 років клапан знову встановили в потаємному місці.