Alte Saline, Архітектурний ансамбль у Бад-Райхенгаллі, Німеччина.

Альте Заліне — довгий симетричний комплекс із червоної цегли в Бад-Райхенгаллі, з обрамленнями зі світлого каменю над аркадою першого поверху з високими напівциркульними отворами, заґратованими темними металевими ґратами. По сім арок фланкують кожну сторону центрального входу, а над ними тягнеться ряд менших арочних вікон. Центральна частина зі світлого каменю піднімається до щипцевої вежі з годинником і хрестом; дахи зелені. Будівлі геометрично групуються навколо трьох дворів, і в кожному з бічних дворів стоїть великий обсаджений деревами фонтан.

Пожежа 1834 року знищила солеварню; король Людвіг I наказав звести новий комплекс, і для безпечних відстаней було придбано 51 ділянку. Фрідріх фон Ґертнер збудував Beamtenstock з 1836 року, а 1838 року заклали наріжний камінь головного насосного будинку за планами Йозефа Даніеля Ольмюллера і Фрідріха фон Шенка. Перший варильний будинок запрацював 1844 року, четвертий — 1851, і сіль тут виробляли до 1929 року.

Місце досі називається Alte Saline, а будівлі нумеруються за годинниковою стрілкою, починаючи від Magazin 2. 1858 року близько 640 робітничих родин, тобто 1500 осіб, жили безпосередньо з солеварні, майже половина з приблизно 3200 мешканців Бад-Райхенгалля. 1869 року цехи солеварів, дроворубів, бондарів і кочегарів об'єдналися в Salzbruderschaft, який 1871 року злився з гірничим товариством солеварні.

Комплекс розташований навколо трьох дворів, уздовж Salinenstraße стоять чотири варниці та прилеглі соляні склади, а головний насосний будинок — біля соляних джерел. Місцями ґрунт нерівний, зі сходами та бруківкою, тому потрібне міцне взуття. Об'єкт є охоронюваною пам'яткою; частину будівель використовує сусідній музей солі.

Номери будинків солеварні присвоювали за годинниковою стрілкою, починаючи від складу 2. Під час копання фундаменту знайшли доісторичне облицювання колодязя та сокиру бронзової доби, що засвідчує використання соляних джерел ще в доісторичні часи.