Tōhō Shrine, синтоїстське святилище в Тохо, Нарита, Японія

Святилище Тохо розташоване в районі Тохо міста Наріта (префектура Чіба), біля південного кінця злітно-посадкової смуги B міжнародного аеропорту Наріта. Вхід позначає світло-сіре кам'яне торії з табличкою з вертикальними японськими знаками; за ним стоять два кам'яні ліхтарі, дерев'яна чаша для очищення без води та мала дерев'яна хокора площею 1,5 м², у якій немає шінтай. Територію оточують сталевий паркан кольору слонової кістки з датчиками та вартівня.

Отодзіро Іто, піонер японської цивільної авіації, заснував святилище 1937 року як Коку-дзіндзя (Авіаційне святилище) на території своєї літакобудівної фабрики Іто в Цуданумі (Тіба), щоб ушанувати вісьмох загиблих в авіакатастрофах, серед них старшого сина Сінтаро та пілота Тойотаро Ямаґату. Після війни Іто оселився як фермер у Тохо, і 23 листопада 1953 року святилище перенесли туди. Перейменоване на святилище Тохо, воно отримало Ніномію Сонтоку зі святилища Ніномія в Канаґаві як божество. У вересні 2001 року його передали Музею авіаційних наук у Сібаямі.

Святилище довго називали Коку-дзіндзя, Святилищем авіації, бо воно вшановувало вісьмох авіаторів, які загинули в катастрофах, а їхні імена були написані тушшю на дерев'яній табличці. Після перенесення до Тохо 1953 року його перейменували на Святилище Тохо, але мешканці зберегли давню назву, і дехто питав, чи не святилище притягло аеропорт. Нині його шанують як убусунаґамі поселення Тохо.

Святилище розташоване біля південного кінця злітної смуги B (34R) аеропорту Наріта, оточене аеропортовою територією та подвійним сталевим парканом кольору слонової кістки з датчиками й вартівнею. До нього ведуть від дороги, якою керує NAA, через міську дорогу Наріти; найближча автобусна зупинка — Шінден/Тōхō, за кілька хвилин пішки. Кам'яна чаша біля маленького дерев'яного хокора суха, тож обмити руки там неможливо.

Територія святилища розташована всередині периметра міжнародного аеропорту Наріта, біля південного кінця злітно-посадкової смуги B (34R). Сталеві паркани кольору слонової кістки з колючим дротом і датчиками руху оточують маленький дерев'яний хокора, а аеропортові дороги обходять це місце. Святилище стало символом боротьби проти аеропорту в Санрідзуці, а на плакаті документального фільму 2014 року видно літак JAL, що пролітає над ним.