Kusanagi Shrine, Синтоїстське святилище в Кусанаґі, Японія

Святилище Кусанаґі розташоване біля підніжжя гори Удо в долині річки Кусанаґі. Його дерев'яна будівля має широкий вигнутий дах із сірого металу, що виступає над входом, підтримуваний темним дерев'яним каркасом. Ґратчасті панелі обрамляють центральний отвір, прикрашений солом'яною мотузкою та чотирма білими паперовими смужками у формі зигзагу. Дерев'яні сходи на кам'яній основі ведуть угору, обабіч стоять два кам'яні леви на постаментах із знаками 廓 і 納; за стовпами висять прапори з написом 大漁祈願.

За переказом святилища, імператор Кейко заснував його 53 року н. е. (53-й рік його правління), коли відвідав цю місцевість і 20-го дня дев'ятого місяця вшанував Ямато Такеру. Згодом святилище зберігало меч Кусанагі, доки його 686 року не перенесли до святилища Ацута. Воно внесене до списку святилищ «Енґісікі» 927 року і 1879 року підвищене до рангу префектурного святилища.

Назва походить із легенди про кусанаґі: під час східного походу Ямато Такеру зрізав мечем Аме-но-Муракумо палаючу траву й запалив зустрічний вогонь, щоб урятуватися. Щорічне свято відбувається 20 вересня — дня, коли, за переказом, імператор Кейко вшанував тут духа Ямато Такеру. Тоді ж на спортивному майданчику Кусунаґі запускають ракетні феєрверки рюсей — чорний порох у бамбукових трубках на довгих жердинах; звичай 2003 року визнано нематеріальною народною культурною спадщиною префектури.

Святилище розташоване за адресою 349 Куснаґі, район Сімідзу, місто Сідзуока, на північному схилі гори Удо у верхів'ї річки Куснаґі, на ділянці площею 0,7 гектара. Від станції JR Куснаґі (лінія Токайдо) їдуть автобусом Shizutetsu Just Line Mihokusanagi до зупинки Kusanagi-jinja-mae. Щорічне свято відбувається 20 вересня.

На території росте камфорне дерево, серцевина стовбура якого згнила, залишивши лише зовнішню кору; воно заввишки близько 6 м, в обхваті 25 м, йому приписують понад 1000 років, і 1962 року його оголосили пам'яткою природи міста Сімідзу. Святилище також зберігає висячий ліхтар і гонг у формі крокодилячої пащі, подаровані 1580 року Морінобе Даю і теж занесені до міських пам'яток культури.