Saidai-ji Temple, Буддійський храм у районі Хіґасі-ку, Японія

Сайдай-дзі — храм школи Сінґон, на території якого стоять головний зал, відбудований 1863 року, триповерхова пагода, відбудована 1675 року, і брама ніо 1740 року. Головний зал має темний черепичний дах із загнутими кутами, товсті дерев'яні стовпи та ряд паперових ліхтарів уздовж відкритого фасаду. Біля його основи стоять невелика біла статуя і табличка.

За переказом храму, історія починається 751 року, коли Фудзівара-но Мінамітару-хіме освятила статую Каннон у Канаока. 777 року чернець Анрю звів залу на теперішньому місці, спершу названу Сайдайдзі через ріг носорога, закопаний для заспокоєння землі; згодом назву змінили на Сайдай-дзі. Запис про пожежу 1299 року згадує головну залу, триповерхову пагоду та браму Ніо, що свідчить про вже значний статус храму.

Назва Сайдай-дзі походить від давнішої назви Сай-дай-дзі, що означає «храм рогу носорога», за місцем, де закопали ріг носорога, щоб заспокоїти землю. Нині храм є першою зупинкою паломництва 33 Каннон у Чюґоку. Його відомий фестиваль Ейо, що відбувається третьої суботи лютого, полягає в змаганні чоловіків у пов'язках на стегнах за священні палиці; жінки-барабанщиці відкривають подію та виконують очищення холодною водою.

Сайдай-дзі розташований за 10 хвилин пішки від станції JR Сайдай-дзі (лінія Ако) та від автобусного термінала Ryobi. У день свята Ейо JR пускає додаткові потяги, а з терміналів Окаями вирушають прямі автобуси. Храм стоїть поблизу гирла річки Йосії.

Палички шінґі не кидають ченці: їх опускають з вікна Офуку головної зали, загорнутими в папір ґоо, після двох тижнів молитов. Жінки не беруть участі в штовханині, але всі барабанщиці, що відкривають свято, — жінки, і того вечора вони очищуються холодною водою в Корі-торіба.