Boris and Gleb monastery in Rostov the Great, Монастир у Борисоглібському, Росія

Борисоглібський монастир — це обнесений муром комплекс, до якого ведуть дві аркові брами у білому мурі з червоно-коричневим фризом і рядом маленьких арочних вікон. Ліворуч стоїть висока біла циліндрична вежа з темним конічним дахом і горизонтальними червоно-коричневими смугами. Усередині — собор Бориса і Гліба (1522–1523), Благовіщенська церква з трапезною (1524–1526) і надбрамна церква святого Сергія (1679).

Заснований 1363 року ченцем Феодором, що прийшов із Новгородської землі, та Павлом, з благословення Сергія Радонезького, який обрав місце. Василь II переховувався тут у 1433–1434 роках, а 1440 року ігумен Питирим охрестив у мурах майбутнього Івана III. Чернець Іринарх, що жив тут від кінця XVI століття, 1612 року благословив Дмитра Пожарського й Кузьму Мініна. 1924 року монастир закрили, з 1928-го тут діяв музей, а 1994 року повернулися ченці.

Назва монастиря походить від святих Бориса і Гліба, чиє свято притягало до мурів великий ярмарок. Від 1997 року прочани перед днем пророка Іллі долають 40 км до джерела Іринарха біля Кондакова, по черзі несучи його вериги. Мощі Іринарха спочивають під спудом у притворі собору.

Монастир стоїть у селищі Борисоглібський на дорозі з Ростова до Углича, приблизно за 18 км на захід від Ростова Великого. Надбрамну церкву Сергія Радонезького, перебудовану в 1679–1690 роках місцевим архітектором Петром Доссаєвим, у 2015 році ще реставрували, тож вхід може бути частково закритий. Територію ділять відроджений монастир і місцевий музей, що займає частину будівель.

Іринарх, монах монастиря кінця XVI — початку XVII століття, провів 38 років затвореним у своїй келії. 1612 року князь Дмитро Пожарський і Кузьма Мінін отримали тут його благословення перед тим, як вирушити захищати Москву від поляків. Його мощі лежать під плитою в притворі собору, а паломники щорічної 40-кілометрової ходи до його джерела біля Кондакова по черзі несуть його вериги.