Petropavlovsky Park, Федеральний парк культурної спадщини в Ярославлі, Росія

Петропавлівський парк займає колишню територію Ярославської великої мануфактури (Полотняний двір) у південній частині Ярославля. Його планування повторює течію Кавардаковського струмка, уздовж якого для водяних млинів мануфактури викопали каскад із п'яти ставків. Верхні ставки були центральною частиною паркового ансамблю, де розводили рибу; п'ятий прилягав до будинку власника. Від регулярного парку з фонтанами, скульптурами й павільйоном збереглася лише структура.

Парк постав із регулярної садиби, розпланованої у 1722–1731 роках поряд із полотняною мануфактурою купців Затрапезнових, заснованою наприкінці 1720-х на колишньому болоті над Кавардаковським струмком. 1741 року підприємство перейшло до сина засновника Олексія Затрапезнова і дістало назву Ярославської великої мануфактури. Після пожежі 1844 року й купівлі 1857 року купцями Карзінкіним та Ігумновим старі фабричні будівлі розібрали на цеглу, а на початку XX століття територія стала громадським садом. За радянських часів занедбання знищило фонтани, скульптури, павільйон і оранжерею.

Назва парку походить від Петропавловської церкви, яку Іван Затрапезнов звів у 1730-х роках як пам'ять про Петра I. Більшовики двічі перейменовували парк: 1922 року на честь робітників, полеглих у боротьбі з контрреволюцією, а 1930-го — на честь XVI з'їзду партії, та ярославці далі називали його Петропавловським. На Великдень власники фабрики відчиняли свій сад для всіх охочих.

Парк розташований у південній частині Ярославля на колишній території Великої мануфактури, поблизу Которослі та залізниці на Рибінськ на північно-східному краї. П'ять ставків колишнього маєтку вишикувані вздовж Ковардаківського струмка, частково засипаного й перекопаногого. Обстеження 1990 року засвідчило занедбаність і стан будівель; пізніші розчищення очистили ставки й дренаж, але жоден проєкт відновлення не було здійснено.

П'ять ставків уздовж Кавардаковського струмка, нині частково засипаного, викопали для водяних млинів мануфактури: перший, «брудний», слугував для полоскання білизни й купання, другий — для «чистих» потреб, у третьому й четвертому розводили рибу.