Bekaryukovsky bor, Природний заповідник у Бєлгородській області, Росія

Бекарюковський бір — це заказник площею 66 га на правому березі річки Нежеголь, створений у 1995 році. Його крейдяні схили крутизною 42 градуси, що піднімаються на 70–100 м над долиною, несуть реліктовий деревостій крейдяної сосни (Pinus sylvestris var. cretacea), яка росте на голій або слабо задернованій крейді. Сосни мають середню висоту 22 м, діаметр стовбурів 30–75 см, і багатьом з них понад 200 років.

Місцевість відома в ботанічній літературі з 1819 року, коли професор І. О. Калениченко знайшов тут вовче лико Софії, що поза цими місцями трапляється лише в соснових борах Алтаю. З 1869 по 1902 рік науковець Кеппен спостерігав за соснами на крейді. 1903 року ділянку дослідив академік В. М. Сукачов, а 1965 року ботаніки під керівництвом М. І. Котова вже не знайшли цієї рослини. Заказник створено 1995 року на площі 66 га.

Заказник названо на честь родини Бекарюків, які до революції володіли маєтком; тоді село звалося Бекарюківка. Пан Бекарюк пильнував сосни й ходив до лісу з усією родиною на полювання та милування деревами. За радянських часів у бору проводили масові районні заходи.

Заповідник відкритий для відвідувачів, які хочуть пройтися лісовими стежками, найкращий сезон для відвідування — теплі місяці. Для комфортної подорожі радимо взяти зручне взуття та бути готовими до зміни погоди.

Сосна росте тут просто на голій крейді на схилі крутизною 42 градуси, за 70–100 м над долиною Нежеголі; дерева заввишки в середньому 22 м, діаметр стовбурів 30–75 см, а деяким понад 200 років. Близько 100 га таких крейдяних соснових насаджень віднесено до генетичних резерватів.