Lužické hory Protected Landscape Area, Охоронювана ландшафтна зона в Ліберецькому краї, Чехія

Ландшафтний заповідник Лужицькі гори (CHKO Lužické hory) охоплює 271 км² на півночі Богемії, в округах Дєчин, Ческа Ліпа та Ліберець. Висота коливається від 289 до 793 метрів, найвища точка — вершина Лужа. Під охороною пісковикові скельні міста та конуси фоноліту, трахіту й базальту, а також залишки букових, ялицевих, кленових, в'язових і дубових лісів.

Міністерство культури створило охоронювану територію указом від 19 березня 1976 року, чинним з 12 квітня 1976 року, на площі 265 км² в округах Дєчін, Ческа Ліпа та Ліберець. Адміністрація спершу містилася в Дєчіні, а з 1 січня 1979 року — у Яблонне-в-Подєштєді. 1991 року її передали Чеському інституту охорони природи, і в жовтні вона переїхала до Новий Бор із вісьмома працівниками.

Німецька назва Lausitzer Gebirge і чеська Lužické hory обидві вказують на регіон Лужиця; по той бік кордону той самий хребет зветься Zittauer Gebirge. Köglerova naučná stezka, названа на честь місцевого лісника, є найстарішою маркованою природничою стежкою Чехії. Міжнародна стежка між Lužické та Žitavské hory має 27 зупинок із стендами про геологію та природу.

Найкращі умови для відвідування припадають на весну та осінь, з м'якою погодою та доглянутими стежками для прогулянок. Доступ відкритий з кількох входів біля невеликих міст, а відвідування адміністративного офісу в Яблонному в Подештєді допоможе з орієнтуванням та місцевою інформацією.

Територію оголошено розпорядженням Міністерства культури 19 березня 1976 року, чинним з 12 квітня 1976 року, спочатку на площі 265 км² з п'ятьма державними природними заповідниками, одним охоронним місцезнаходженням і трьома охоронними природними утвореннями. Управа містилася в Děčín до 1 січня 1979 року, потім переїхала до Jablonné v Podještědí.