Strašnice Crematorium, Крематорій у Празі 10, Чехія

Крематорій Страшнице — конструктивістська будівля на Виноградській вулиці в Празі 10-Виноградах, зведена 1931 року й відкрита 1932-го за проєктом Алоїса Мезери. Блідо-жовтий блок має п'ять високих вузьких вікон над колонним входом, а на мощному подвір'ї стоїть неглибока кам'яна чаша. Головна зала має 16 метрів заввишки й 450 квадратних метрів площі.

Публічний архітектурний конкурс 1926 року обрав серед 40 проєктів конструктивістський проєкт Алоїса Мезери; будівництво почалося влітку 1929 року, у січні 1932 року будівлю урочисто відкрили, а робота почалася 4 квітня 1932 року, того ж дня, коли закрили тимчасовий крематорій в Олшанах. Під час нацистської окупації в «третю нічну зміну» спалили близько 2200 осіб; після 1948 року сюди знову привозили тіла страчених у політичних процесах, а директор Франтішек Сухий вів таємний реєстр померлих.

Церемоніальна зала вміщує 80 сидячих і 500 стоячих гостей і має власний орган; праворуч від неї пізніше добудували малу залу Бакси. У вестибюлі пам'ятна дошка називає президента Т. Г. Масарика, мера Карела Баксу, архітектора Алоїса Мезеру та будівельника Томаша Амену.

Катафалки в'їжджають до будівлі пологим підйомом у три градуси, а церемоніальна зала має 200 місць і велику скляну площину для тих, хто чекає надворі. Територія межує з Виноградським цвинтарем, але відділена від нього муром, із проходом через хвіртку біля будівлі крематорію. У вересні 2012 року об'єкт відкрили для публіки в рамках Європейських днів спадщини.

Керівник крематорію Франтішек Сухий вів таємний реєстр тіл, спалених тут за нацистського та комуністичного режимів, ховав попіл, призначений для компосту, і записував імена попри загрозу покарання. Його син, свідок кремацій, долучився до антикомуністичного опору і 1952 року був засуджений до 25 років ув'язнення.