Ahmad ibn Hanbal Mosque, Мечеть і гробниця в Багдаді, Ірак

Мечеть Ахмада ібн Ханбала, відома також як мечеть Аріф Ага, — невелика сунітська мечеть у багдадському районі Русафа. Її світло-бежевий тинькований фасад має велику центральну стрілчасту арку і меншу стрілчасту арку праворуч. Над центральною аркою — прямокутна панель синіх кахлів із білою арабською каліграфією; позаду здіймається зелена баня, увінчана іржаво-коричневою дерев'яною спорудою на металевих опорах. Усередині є молитовна зала, невелике подвір'я та баня-усипальниця.

Мечеть, ймовірно, завершена до 1937 року в іраксько-османському стилі й спочатку називалася мечеттю Аріфа Аги; назва могла походити від іракської шляхетної родини, чий маджліс збирався поблизу. Під час повені Тигру 1937 року останки, приписувані Ахмаду ібн Ханбалу (780–855), нібито перенесли сюди з цвинтаря Баб аль-Харб, хоча пізніші історики сумніваються в цій оповіді. Усипальницю відбудували 1998 року, а наприкінці грудня 2025 року Управління сунітських фондів затвердило кошти на її реставрацію.

Назва мечеті Аріф Ага походить від однойменної іракської родини, чий маджліс збирався біля мечеті Назанда Хатун; після смерті батька 1864 року його очолив Махмуд Ефенді Аріф Ага. Мармурова надгробна плита вкрита шарами тканини й шовку, подарованими прочанами. Місцеві ханбаліти відкидають купольні мавзолеї, і мешканці довго відмовлялися від реставрації.

Мечеть розташована в районі Хайдар-Хана в Русафі, за колишньою будівлею Ісламського банку на вулиці аль-Майдан, поблизу мечеті Ну'айма аль-Джибаджі. Головний вхід дуже вузький, а зала мавзолею вміщає щонайбільше 30 осіб, тож групам слід узгодити візит заздалегідь. Останній ремонт був 2010 року, а наприкінці грудня 2025 року Управління сунітських фондів затвердило фінансування реставрації мавзолею.

Мармурова надгробна плита на могилі вкрита шарами тканини та шовку, пожертвуваними паломниками протягом років. Приміщення мавзолею вміщує не більше 30 осіб, а головний вхід до мечеті дуже вузький. Місцевий переказ твердить, що останки перенесли сюди після повені Тигру в Баб аль-Харбі 1937 року; сучасні історики сумніваються в цьому.