Paropamisus, Гірський хребет на північному заході Афганістану

Селех-є Сафід-Кух, або Паропамісус, — осьовий хребет системи Паропамісус, що тягнеться понад 400 км між долинами Мургабу й Гаріруду на північному заході Афганістану. Він складений переважно вапняками, сягає 3642 м у найвищій точці й розчленований численними ущелинами. Західні відроги — напівпустелі, а на східних схилах є ялівцеві ліси та фісташкові гаї.

Хребет належить до альпійського поясу, а місцева назва Селесе-є Сафід Кух («пасмо Білої гори») походить від світлого вапняку. У регіоні бере початок річка Мургаб, у горах є родовища срібла й свинцю. Радянський географічний словник і Велика радянська енциклопедія описують хребет як вісь Паропамісу: понад 400 км завдовжки, найвища точка 3642 м.

Люди, які живуть біля цих гір, покладаються на річкові долини та оази для вирощування культур і садів, що робить їхнє повсякденне життя тісно пов'язаним з рельєфом. Цей традиційний спосіб життя сформував розсіяні поселення, які ви бачите сьогодні в річкових басейнах.

Хребет тягнеться близько 480 км між Гіндукушем поблизу Чагчарану та річкою Гарі на північ від Герата; підходити краще з річкових долин, де є поселення. Тут бере початок і Мургаб. Західні відроги — напівпустеля, на сході ростуть ялівець і фісташка.

Хребет належить до Альпійського поясу — тієї самої системи, що тягнеться від Альп до Гімалаїв. Місцева назва Сельселе-є Сафід Кух означає «ланцюг білих гір», а річка Маргаб бере початок у цьому регіоні.