Sistema Cantareira, Система водопостачання в Сан-Паулу, Бразилія

Система Кантарейра це система водопостачання з шести, а не п'яти, з'єднаних водосховищ, збудованих у 1972–1981 роках у басейнах річок Пірасікаба та Жукері на північ від Сан-Паулу. Її греблі тримають бурувато-зелену воду в широкій улоговині з похилими берегами; голі земляні береги межують із густою рослинністю, а за водою тягнуться округлі вкриті деревами пагорби. Канал і 48 км тунелів з'єднують водосховища.

Планування почалося близько 1960 року, коли уряд Сан-Паулу шукав нові джерела для 4,8 млн мешканців, перегороджуючи витоки басейну Пірасікаба. 1966 року почалися роботи на греблях річки Жукері — Паїва Кастру та Агуас-Кларас, далі Кашуейра й Атібаїнья; від 1976 року додалися Жагуарі та Жакареї. У березні 2018 року, після посухи 2014–2017 років, почало надходити близько 5000 літрів за секунду з басейну Параїба-ду-Сул.

Назва Кантарейра походить від Серра-да-Кантарейра — гірського пасма, яке вода має подолати. Насосна станція Санта-Інес піднімає воду тунелями 1 і 4 до водосховища Агуас-Кларас на висоті 860 метрів, яке підтримує роботу системи до трьох годин у разі зупинки насосів. 2014 року Sabesp давала 30% знижки тим, хто скоротив споживання на 20%.

Водосховища розташовані в кількох муніципалітетах на північ від Сан-Паулу, включаючи Браганса-Пауліста та Піракая. Відвідувачі можуть дістатися до деяких районів уздовж доріг біля води, тоді як інші ділянки залишаються закритими з міркувань безпеки та охорони.

Вода тече через підземні тунелі між двома річковими басейнами, з'єднуючи водозбірний басейн Пірасікаба з дренажною зоною Алту-Тіете. Ця перекачка дозволяє переміщати воду з менш населених регіонів до густонаселеного мегаполісу.