Sanquianga National Natural Park, Національний парк у Москері, Колумбія

Національний парк Санк'янга охоплює 80 000 гектарів пласкої дельтово-естуарної місцевості в департаменті Наріньйо, на висоті від 0 до 20 метрів над морем. Його острови утворені рукавами річок Ла-Тола й Амаралес, що впадають у затоку Амаралес, а намет мангрів сягає 40–50 метрів. Парк містить близько 20% мангрів колумбійського узбережжя Тихого океану, а також піщані пляжі, болотні та заплавні ліси.

Санк'янґу оголосили національним природним парком у 1977 році; він охоплює близько 80 000 гектарів на висоті від 0 до 20 метрів у Нариньйо. Ця територія заселена з 1851 року, коли нащадки поневолених африканців із Гвінеї та Нігерії, привезених для видобутку алювіального золота на річці Телембі, оселилися на тихоокеанському узбережжі. 1999 року почався процес громадської участі, що 2003 року привів до Conversatorio de Acción Ciudadana у Тумако щодо управління піанґуа.

Територію парку населяють чорні громади колумбійського узбережжя Тихого океану, розподілені на 49 веред, чиї заняття — рибальство, збирання піанґуа та натуральне сільське господарство. Процес громадянської участі, започаткований 1999 року, привів до Conversatorio de Acción Ciudadana у Тумако в грудні 2003 року, де громади й влада домовилися про краще управління піанґуа (Anadara tuberculosa); процес отримав Національну премію Колумбії за водно-болотні угіддя.

Доступ — моторним човном: з Гуапі до селища Мулатос, де розташована оперативна база парку, близько півтори години; з Москеры човен іде до Мулатоса з пересадкою. Суходолом: Богота–Калі–Буенавентура, далі човном до Гуапі або Ель-Чарко (6 годин), або Калі–Тумако (12 годин) і далі човном. Місцевість рівнинна, 0–20 м над рівнем моря, спекотно й волого, близько 27 °C.

Парк містить більше половини мангрових лісів регіону Наріньйо і є домом для сотень видів риб у своїх водах. Ці мангрові ліси також слугують важливими місцями розмноження та вирощування морського життя, яке поширюється далеко за межі парку.