Parc national marin de Fernando de Noronha, морська охоронювана територія в Бразилії

Морський національний парк Фернанду-ді-Норонья складається з вулканічних піків, що піднімаються з підводного хребта. Він охоплює майже 70 відсотків головного острова, 21 острів і острівець та прилеглі води на площі 10 927 гектарів. Створений федеральним декретом 14 вересня 1988 року і керується ICMBio; охороняє єдині зразки острівного атлантичного лісу та океанічних мангрів у Південній Атлантиці.

Архіпелаг був внесений до Всесвітньої стратегії охорони природи 1980 року як територія високого пріоритету для збереження. 1982 року створено біологічний заповідник площею 70 гектарів, а 1985 року департамент національних парків почав розглядати створення національного парку. Декрет 96.693 заснував парк 14 вересня 1988 року після тиску громадськості та приєднання архіпелагу до Пернамбуку, що зменшило вплив губернатора Фернанду Мескіти, який виступав проти заповідної території.

Назва парку вшановує Фернана ді Норонью, португальського дослідника, який отримав архіпелаг як спадкове капітанство у 1504 році. Заповідник також пов'язаний з Біологічним заповідником атолу Рокас, приблизно за 150 км на захід, і обидва 25 січня 2018 року були оголошені Рамсарським угіддям (водно-болотним угіддям міжнародного значення). Парком управляє Інститут збереження біорізноманіття імені Чіко Мендеса (ICMBio).

Парк управляється ICMBio, а його план управління було переглянуто 29 листопада 2010 року. Наземна частина виключає село Віла-дус-Ремедіус, пагорби Мейу і Піку, аеропорт та деякі населені райони північно-західного узбережжя. Морська зона сягає глибин від 200 до 1000 метрів і включає кораловий риф.

Атол дас Рокас, що входить до того ж охоронного комплексу приблизно за 150 км на захід від Фернанду-ді-Норонья, — це еліптичний риф із двома малими островами. Під час відпливу його лагуни й припливні басейни наповнюються рибами, ракоподібними, губками, молюсками та коралами, але мало відвідувачів пов'язують це з парком на головному острові.