Leadfield, місто-привид у Долині Смерті, Каліфорнія

Лідфілд — місто-привид в окрузі Іньо, Каліфорнія, біля верхів'я Тайтус-Каньйону в горах Грейпвайн, у Національному парку Долина Смерті на висоті 1237 м. Збереглися кілька іржавих металевих сараїв і дві замкнені покинуті шахти; більшість мешканців жила в наметах, а місце внесено до Національного реєстру історичних місць.

Руду в Титус-Каньйоні видобували вже з 1905 року, але саме містечко Лідфілд постало у 1925–1926 роках, коли Western Lead Mine Company і промоутер К. К. Джуліан рекламували його плакатами із зображенням пароплавів на річці Амаргоса, яка більшу частину року пересихає і тече за 20 миль звідси. Через каньйон проклали п'ятнадцять миль дороги в бік Бітті, штат Невада, залили фундамент під дробарку та встановили стовпи електролінії. Населення сягнуло близько 300 осіб у 1926 році; пошта відкрилася в серпні й закрилася в лютому 1927 року, і місто занепало.

Сама назва Лідфілд вказує на метал, який привабив сюди людей, хоча видима реальність сьогодні набагато тихіша: розкидана вибілена сонцем деревина, іржавий метал і порожні ями льохів біля входу в каньйон. Зруйнований ґанок готелю, який досі дивиться на скелястий схил, дає конкретне відчуття щоденного краєвиду, який перші промоутери продавали далеким інвесторам як певну справу.

Відвідувачі зазвичай доїжджають до руїн дорогою Тайтус-Каньйон-Роуд, яка є односторонньою, в'їжджає зі східного боку парку і звивається через гравійні та скелясті ділянки, перш ніж дістатися старого міста. Ходити серед залишків легко, але земля нерівна, а крихкі стіни та незакріплені дошки потребують обережного поводження.

Велика дорога через каньйон Тайтус, яку часто приписують невдалому гірничому плану Джуліана, виявилася довговічнішою за саме місто і нею досі їздять відвідувачі. Розкидані ділянки та офіційні дії навколо продажу акцій свідчать, що місто будувалося більше на обіцянках, ніж на справжній руді, залишивши пам'ятник кампанії, яка тривала лише сезон чи два.