Larnaca Salt Lake, Рамсарське водно-болотне угіддя в Ларнаці, Кіпр

Солоне озеро Ларнака — це мережа з чотирьох солоних озер на захід від міста, три з яких сполучені між собою: найбільше Алікі, далі Орфані, Сорос і Спіро, загалом 2,2 км². Узимку мілкі улоговини наповнюються сіро-коричневою водою, улітку вона випаровується, лишаючи соляну кірку й сірий пил. На березі стоїть Хала Султан Текке.

Буріння та радіовуглецеве датування свідчать, що лагуна існувала тут щонайменше з 9000 р. до н. е. У бронзову добу завдяки захищеному виходу до моря на північному заході озера виник порт Дромолаксія-Візакія, ймовірно з'єднаний з відкритим морем двома природними каналами. Згодом відкладення осаду відрізали лагуну від моря й утворили озеро; видобуток солі засвідчено з того часу, і він припинився 1986 року.

На західному березі стоїть Хала Султан Текке, святиня османського ісламу, де зберігається гробниця Умм Харам, яку джерела називають годувальницею Мухаммеда. Озеро має грецьку назву Алікі Ларнакас і турецьку Ларнака Туз Гьолю. Місцева легенда пояснює солоність води святим Лазарем: стара жінка відмовила йому в їжі та питві, кажучи, що її виноградники висохли, а він відповів, що вони висохнуть назавжди і все стане солоним озером.

Озера лежать між Ларнакою та міжнародним аеропортом Ларнаки, зі сходу проходить дорога B4. Узимку улоговини наповнюються водою, улітку вона випаровується, лишаючи соляну кірку й сірий пил. Берег — зарості галофітів, тож знадобляться закрите взуття та вода.

Сіль з озера колись була важливим експортним товаром Кіпру: її збирали за допомогою віслюків і складали на березі у величезні пірамідальні купи. Через зростання витрат на працю видобуток скорочувався й остаточно припинився 1986 року, після чого острів почав імпортувати більшість солі.