Leuchtenberg Gallery, Музей у палаці Лейхтенберзьких на Одеонсплац у Мюнхені, Німеччина

Галерея Лейхтенберзьких була зібранням творів мистецтва герцогів Лейхтенберзьких, виставленим у палаці Лейхтенберг, який Лео фон Кленце звів у 1817–1821 роках на Одеонсплац у Мюнхені. До нього входили європейські картини й скульптури, зокрема принаймні один Рубенс, придбаний Еженом де Богарне 1810 року з колекції Джованні Франческо Арезе. Ілюстрований англійський каталог 1852 року перелічує ці твори.

Колекція походила від Жозефіни де Богарне і була розширена Еженом де Богарне, який 1810 року купив частину зібрання Джованні Франческо Арезе, зокрема твір Рубенса. До 1841 року вона була майже повною, а щонайменше з 1837 року була відкрита для публіки в палаці Лейхтенберзьких, збудованому Лео фон Кленце у 1817–1821 роках. Після смерті герцога Максиміліана 1852 року галерею закрили, колекцію поділили між його дітьми, а палац продали принцу-регенту Луїтпольду.

Ілюстрований каталог галереї вийшов англійською 1852 року, після французького й німецького видань від 1825 року та нової німецької версії 1841 року. Завдяки цьому мюнхенська колекція стала відома в усій Європі. Ежен де Богарне розширив її 1810 року, купивши частину зібрання Джованні Франческо Арезе, зокрема щонайменше одного Рубенса.

Галерея містилася на першому поверсі Палацу Лейхтенбергів, збудованого Лео фон Кленце між 1817 і 1821 роками на Одеонсплац. Колекції там уже немає, тож оглянути інтер'єр галереї неможливо. Знайдіть фасад палацу з боку площі й використовуйте будівлю як орієнтир, перетинаючи старе місто.

Після смерті герцога Максиміліана 1852 року частину колекції 1854 року перевезли до Санкт-Петербурга й показали в Маріїнському палаці, а з 1870 року передали в позику Імператорській академії мистецтв. Решта 1863 року прибула туди з Євгеном Максиміліановичем. Після 1917 року твори розпорошилися; багато з них потрапили до Ермітажу й Пушкінського музею, а «Обрізання Христа» Парміджаніно нині зберігається в Детройтському інституті мистецтв.