Saint-François Convent in Nice, Середньовічна церква та вежа в старому місті Ніцци, Франція

Монастир Сен-Франсуа — колишній францисканський монастир у старому місті Ніцци, від якого залишилися лише рештки: дзвіниця, хор і східний бічний фасад колишньої церкви, внесені як пам'ятки історії 1993 року. Вежа стоїть на rue de la Tour і place Saint-François біля підніжжя замкового пагорба.

Францисканці оселилися в Ніцці 1239 року і після 1250 року перебралися до підніжжя замкового пагорба, коли мельник Ож'є Бада 17 листопада 1250 року подарував їм землю. Монастир постраждав під час облог Ніцци, особливо у 1705–1706 роках, а після 1792 року його перетворили на вартівню, суди та бюро магістрату здоров'я. Дзвіницю відбудували з 1836 по 1841 рік за планами архітектора Жозефа Верньє, з каменю з кар'єру Бон-Вуаяж і годинником Огюста Давена.

Церква, спершу присвячена Святому Хресту, отримала ім'я святого Франциска після робіт 1483 року. 1477 року чернець Луї Терріні поставив хрест на монастирському цвинтарі, де тепер площа Сен-Франсуа; його називають хрестом Сіміє. З 23 червня 1993 року комплекс внесено до списку історичних пам'яток.

Збереглися лише дзвіниця, хор і східний бічний фасад старої церкви, внесені до переліку пам'яток історії рішенням від 23 червня 1993 року. Вони стоять на розі вулиці rue de la Tour і площі place Saint-François у старому Ніцці. Рештки оглядають із навколишніх вулиць, тож візит варто планувати як коротку зупинку під час прогулянки старим кварталом, а не як підйом на вежу.

У церкві на першому поверсі містилася фабрика льоду, згодом приміщення міської служби прибирання, а на другому — кінотеатр, потім танцювальна зала. Монастир 1798 року за 343 000 франків придбали на аукціоні Жан-Луї Труші та Жозеф Поллан; згодом він став готелем de l'Aigle d'Or. Дзвіниця залишилася власністю міста, щоб на неї встановили годинник.