Gare de Rouen-Rive-Droite, Залізнична станція в Руані, Франція

Станція Руан-Рив-Друат стоїть на краю виїмки, де проходять її колії, між тунелями Бовуазін і Сен-Мор. Пасажирська будівля у стилі пізнього ар-нуво з відкритого залізобетону має світлий кам'яний фасад із високими вікнами, розділеними стояками, під широкою скляною аркою, та 37-метрову годинникову вежу з зеленою мідною банею. Усередині висока склепінчаста зала з темними балками й кремовими ребрами веде до трьох пішохідних мостів над платформами.

1847 року на rue Verte відкрилася пасажирська станція, спроєктована британським архітектором Вільямом Тайтом на колишніх садах кармелітів. Коли вона стала затісною, з 1913 року її перебудував архітектор Адольф Дерво, застосувавши залізобетон бюро Pelnard Considère Caquot. Перша світова війна затримала роботи до 1928 року, коли президент Гастон Думерг урочисто відкрив будівлю в стилі пізнього ар-нуво, внесену 1975 року до реєстру історичних пам'яток.

Спочатку станція мала назву Рю-Верт за сусідньою вулицею, а тепер називається Руан-Рив-Друат, вказуючи на розташування на правому березі Сени. 1967 року Робер Саварі написав у залі очікування дві фрески: одна зображає старий Руан, друга — порт міста; між ними меморіальна дошка вшановує залізничників, які загинули під час Другої світової війни.

Станція розташована у виїмці між тунелями Бовуазін і Сен-Мор, що обмежує довжину платформ: найдовша має 311 м. Будівля стоїть на верхів'ї вулиці Жанни д'Арк, а підземна трамвайна зупинка Gare-Rue Verte сполучається зі станцією. Три паралельні пішохідні мости з'єднують будівлю з платформами.

Будівля 1928 року — пізня робота в стилі ар-нуво архітектора Адольфа Дерво, зі скульптурою на замовлення Каміля Лефевра та видимою залізобетонною конструкцією бюро Pelnard-Considère-Caquot. Годинникова вежа має 37 метрів. Перший вокзал на rue Verte 1847 року спроєктував британський архітектор Вільям Тайт.