Temple Saint-Martin de Montbéliard, Протестантська церква в Монбельярі, Франція

Храм Святого Мартіна — лютеранська церква, збудована з білого юрського вапняку з рожевим пісковиком з Ельзасу, у стилі ренесансу. Вона складається з однієї прямокутної зали довжиною 37 м, шириною 16 м і висотою 11 м, без хору та апсиди. Фасади членовані 34 пілястрами на сім прясл уздовж і три впоперек; вікна й портали увінчані трикутними фронтонами, а головний портал — окулюсом. Над входом височіє квадратна вежа зі сланцевим шпилем і годинником.

Католицька церква Святого Мартина згадується з 1343 року; 1536 року вона перейшла до реформатського богослужіння після того, як 1524 року Гійом Фарель проповідував у Монбельярі Реформацію. Князь Фрідріх I Монбельярський замовив Гайнріху Шикгардту лютеранський храм на тому самому місці: перший камінь 1601 року, кроквяна система завершена 1604 року, будівлю закінчено 1607 року. 1677 року Людовік XIV нав'язав католицьке богослужіння; мешканці тоді звели дзвіницю і перетворили храм на церкву.

Назва Сен-Мартен походить від католицької церкви, згаданої вже 1343 року, яку з 1601 року замінила лютеранська споруда. Від червня 2016 року тут експонується копія Монбельярського вівтаря, замовленого 1538 року графом Георгом I Вюртемберг-Монбельярським і викраденого під час Тридцятилітньої війни; оригінал зберігається у Музеї історії мистецтв у Відні. Нині храм стоїть у центрі різдвяного ярмарку Монбельяра.

Храм стоїть в історичному центрі, навпроти ратуші й театру; дах оновили 2007 року після реставрації 1991-го. Це діюча лютеранська парафія Église protestante unie de France, тож відвідини слід узгоджувати з богослужіннями. Головні двері на щипцевому фасаді зі стулками, різьбленими Фрідріхом Мегніном, — це вхід, який варто шукати.

Хоровий орган, збудований 1755 року Жаном Луї Перні, перебудував 1843 року Жозеф Каліне, а в 1985–1989 роках відреставрував Ален Сальс, додавши тильний позитив; тепер він має три мануали й педаль. Від 13 червня 1978 року його внесено як предмет, як і стельовий живопис «Добрий Пастир» та різьблені стулки дверей Фрідріха Мегніна.