Musée de la mine de Noyant-d'Allier, Музей шахти в Нуаян-д'Альє, Франція.

Musée de la mine de Noyant-d'Allier займає колишню шахту, червоноцегляні будівлі якої перетинає центральний бетонний копер з відкритими ярусами та пласким верхом. Праворуч масивна похила бетонна балка спирається на розставлені опори, а жовтий шахтний вагон стоїть на колії Деко-віль завширшки 600 мм. Фасад обплітає плющ.

Вугілля видобували навколо Нуайян-д'Альє з XVIII століття, коли поблизу працювало близько двадцяти шахт. 1920 року над центральною шахтою збудували бетонну копральну вежу за планами Ежена Фрейссіне. На початку XX століття паровоз Decauville O20 T сполучав шахти й терикони біля лінії Мулен–Монлюсон. Видобуток припинився із закриттям шахти 1943 року.

Музей утримує Association des Amis du Musée de la mine, заснована 1988 року й відроджена 2002 року з ініціативи мера Нуаян-д'Альє. Локомотиви й вагони зібрали на закритих шахтах, а волонтери відновили колію Decauville і реконструйовану шахту. Екскурсію майданчиком копальні проводять ці волонтери.

Вузькоколійна лінія Decauville завдовжки 1 800 м із колією 600 мм працює з травня по вересень. Потяг є частиною відвідування музею й дає змогу оглянути з гідом територію шахти, де стоїть бетонна копрова вежа. Місце розташоване в департаменті Альє, регіон Овернь-Рона-Альпи, поблизу колишньої лінії Мулен — Монлюсон.

Після закриття шахт колишні будинки робітників були передані родинам з Південно-Східної Азії, що створило в'єтнамську громаду в цьому французькому шахтарському місті. Цей несподіваний зв'язок об'єднує дві різні культури в одному місці.