Saint-Étienne church, Церковна споруда в Іссі-ле-Муліно, Франція

Церква Сент-Етьєн в Іссі-ле-Муліно має 34,50 метра завдовжки і 15,50 завширшки, базилікальний план, численні контрфорси й високу дзвіницю. Напівциркульні вікна та великі аркади всередині нагадують про романське походження. Усередині ретабль хору оточений дерев'яними панелями з шістьма статуями XVIII–XIX століть; збереглися також дві купелі для святої води доби Відродження і купіль часів Людовика XIV, привезена із замку Конті.

Текст 1084 року засвідчує церкву на цьому місці, і романський різьблений тимпан, що нині завершує північну бічну наву, ймовірно, походить саме звідти. Від перебудови 1336 року залишився лише дзвін «Марі», датований 1618 роком. Теперішню церкву освячено 1645 року; пошкоджену під час Комуни, її повернули до богослужіння 9 травня 1872 року в присутності маршала Патріса де Мак-Магона.

Парафія названа на честь святого Стефана, чия статуя разом зі статуєю святого Вікентія належить до шести фігур XVIII–XIX століть у різьбленні хору; обидва святі шануються тут століттями. Сучасне літургійне начиння — вівтар, амвон, дарохранильниця і голуб — виконав митець Жан-Франсуа Ферратон у 2014 році. Парафія разом із Сен-Брюно та Сент-Люсі утворює об'єднання BEL.

Поза шкільними канікулами меси відправляють у неділю о 10:30, у вівторок, четвер, п'ятницю та суботу о 8:00, а також у понеділок, середу, суботу та неділю о 18:30. Підземний хід завдовжки 163 метри не відкритий для відвідувачів; склепінчасті зали VII століття під садом пресвітерію також недоступні.

Дзвін «Марі» 1618 року належить до найстаріших у департаменті О-де-Сен; він походить із церкви, збудованої 1336 року. Під будівлею проходить підземний хід завдовжки 163 метри. Переказ каже, що стулки головного порталу подарували юний Людовік XIV та його мати Анна Австрійська.