Nostra Signora Porta Paradisi, Неокласична церква в Асті, Італія

Ностра Сіньйора Порта Парадізі — санктуарій у романо-візантійському стилі, зведений з 1902 року під керівництвом інженера Джузеппе Гуаланді та освячений 1912 року. Він має три нави, дві великі каплиці розміром із хор у плані латинського хреста, трансепт завширшки 35,25 метра і купол, що піднімається на 41 метр; його увінчує 4,5-метровий ліхтар із 3-метровою статуєю Діви роботи болонця Мілані. Малий пресвітерій попередньої церкви вбудовано в апсиду.

Шанування фрески Мадонни з Немовлям на брамі Сан-Марко, приписуваної Гандольфіно да Рорето, сягає Середньовіччя. 1689 року муніципалітет Асті запланував малий храм навколо брами; після опору кармелітів і пошкодження образів 20 жовтня каплицю завершили навесні 1690 року. Санктуарій розширили 1693 року, а сучасну церкву звели з 1902 року під керівництвом інженера Джузеппе Гуаланді й освятили 1912 року.

Назва Porta Paradisi походить від латинського титулу марійного образу, намальованого над брамою Сан-Марко, до якого в XVII столітті прочани наближалися з дерев'яного балкона. Фреску приписують Гандольфіно да Рорето; на ній Мадонна з Немовлям між святими Марком і Секундом. 2002 року фасад прикрасили мозаїки та статуї святих астійської традиції роботи Марко Ару.

Від задньої вулиці широкі сходи йдуть трасою давньої дороги через колишню браму Порта Сан-Марко, повз образ Ecce Homo і вмурований у стіну камінь із легенди, до парку з копією грота Лурд. Крипта, збудована 1930 року, слугує для зимової літургії.

На східчастій стежці за церквою, навпроти вотивного образу «Ecce Homo», у муру вмуровано необроблений камінь. За легендою, блюзнір кинув його в святий образ, а той відбив камінь і закарбував його там, де він і досі.