San Salvatore al Vescovo, Церковна будівля у Флоренції, Італія

Сан-Сальваторе-аль-Весково — церква на площі Оліо, вбудована в тил архієпископського палацу. Нижня половина фасаду зберегла три сліпі аркади на напівколонах з інкрустацією білого каррарського мармуру й зеленого серпентину, під смугою світлого й темного каменю у зигзаг; тинькована верхня частина з ґратчастим круглим вікном датується близько 1895 року. Інтер'єр — однонавна зала з циліндричним склепінням і фресками XVIII століття.

Церква задокументована вже 1032 року й, можливо, сягає IX століття; за словами Вазарі, її перебудували 1221 року за проєктом Лапо Тедеско. Вона була однією з тридцяти шести парафій давнього міського муру Флоренції. 1441 року папа Євгеній IV об'єднав її парафію з сусідньою Сан-Руффілло, зробивши церкву приватною каплицею єпископа.

Назва «al Vescovo» походить від сусіднього архієпископського палацу, який поглинув парафію: 1441 року папа Євгеній IV об'єднав Сан-Сальваторе з сусідньою Сан-Руффілло, і церква стала приватною каплицею єпископа. Один із входів веде до двору палацу, перебудованого Бернардіно Чуріні та завершеного 1737 року.

Церква виходить на площу dell'Olio і вбудована в тильну частину архієпископського палацу, тому її фасад легко пропустити з вулиці. Один вхід відкривається з подвір'я палацу; дзвінкову стіну, розібрану, зменшену й переміщену під час робіт близько 1895 року, видно з via Roma.

Дзвіницю розібрали близько 1895 року, зменшили й перенесли на верх розширеного архієпископського палацу, збудованого над самою церквою; сьогодні її видно з via Roma. Назовні залишився лише щипцевий обрис фасаду.