Ciciu del Villar, Регіональний природний заповідник у Віллар-Сан-Костанцо, Італія

Чічу-дель-Віллар — це регіональний природний заповідник площею 64 га на схилі Коста-Прагамонті у Валь-Майра, між 650 і 950 м, біля підніжжя Монте-Сан-Бернардо. Його ерозійні колони, які п'ємонтською звуться чічу, — це світло-бежеві земляні шиї, увінчані темнішими округлими брилами гнейсу, що нависають над ними, як парасольки. Перепис Альберто Костаманьї 2000 року налічив 479 утворень на близько 0,25 км², здебільшого заввишки менше 2 м, серед каштанів і пухнастих дубів.

Заповідник створено 1989 року, ним керує Ente di gestione del Parco naturale del Marguareis. Ерозійні колони утворилися після останнього зледеніння, коли талі води потоку Фауссіманья відклали біля підніжжя Монте-Сан-Бернардо уламки, багаті на залізо; пізніше підняття та ерозія оголили стовпи з брилами. Перепис 2000 року, проведений Альберто Костаманьєю з Туринського університету, налічив 479 утворень на площі близько 25 гектарів.

Назва ciciu походить з п'ємонтської мови й означає лялька чи опудало. Місцеві пояснювали ці колони чарами або чудом: найпоширеніша легенда розповідає, що святий Костанцо, римський легіонер, замучений близько 303–305 років, на горі Сан-Бернардо прокляв воїнів, які його переслідували, і обернув їх на каміння. На місці його загибелі у XII столітті збудували святилище.

Відвідувачам слід звернутися до туристичного офісу Pro Villar на площі П'яцца-Джованні-Джолітті, щоб замовити екскурсії з гідом по заповіднику. Прогулянка з гідом — рекомендований спосіб безпечно дослідити ці утворення та дізнатися про це місце.

Перепис 2000 року, проведений Альберто Костаманьєю з Туринського університету, нарахував 479 колон на площі близько 0,25 км². Шапки складаються з гнейсу масиву Дора-Майра, а ніжки приблизно на 90 % з глини й піску, забарвлених у червоне оксидом заліза. Деякі сягають 10 м, більшість же не перевищує 2 м.