Basilica of St. Bellinus, Мала базиліка та парафіяльна церква в Сан-Белліно, Італія.

Базиліка Сан-Белліно — це тринавна церква хрестоподібного плану, орієнтована на схід і розташована на великому церковному майдані в центрі села. Двоярусний фасад членують доричні пілястри, у центрі — арочний портал, маленьке кругле вікно між двома статуями ангелів і трикутний фронтон. Пізньороманська дзвіниця з відкритого каменю має чотири яруси й датується початком XVI століття.

Белліно Бертальді, єпископ Падуї, був убитий між 1147 і 1148 роками вбивцями, надісланими падуанським володарем Томазо Каподівакка-Капінері. Його останки спершу поклали в Сан-Джакомо-ді-Лугарано, а потім перенесли до колегіальної церкви Сан-Мартіно-ді-Варіано після того, як повінь зруйнувала ту церкву; близько 1276 року вона отримала його ім'я. Сучасну будівлю з 1649 року звів архіпресвітер Чезаре Граціадей коштом громади, а 1774 року папа Климент XIII підніс церкву до малої базиліки.

Село й дієцезія Адрії шанують Белліна як покровителя; свято пов'язане з поверненням реквізованих дзвонів у 1947 році, на 800-ту річницю смерті. Усередині вівтарна картина, написана Маттіа Бортолоні 1736 року, показує єпископа з патерицею та ключами, який захищає хлопця від скаженого пса; цю сцену читають як його заступництво.

Церква, дзвіниця та прилегла площа утворюють єдиний комплекс у центрі села, тож фасад і пізньороманську вежу видно з площі. Вежа має чотири яруси, розділені карнизами, верхній — дзвіниця. Статуї святих Мартина і Белліна XVIII століття, що раніше стояли в нішах фасаду, тепер розміщені в бічних нішах головного вівтаря всередині.

Пізньороманська дзвіниця, зведена з відкритого каменю на початку XVI століття, зберегла найбільший дзвін у 1943 році: 27 лютого три дзвони реквізували, але найбільший не проходив крізь біфорії дзвіниці. Дзвони повернулися 1947 року до 800-річчя смерті святого Белліна.