Church San Lazzaro, Церковна будівля у східній Павії, Італія.

Церква Сан-Ладзаро — невелика однонавна будівля у східній частині Павії, зведена у XII столітті вздовж Віа Франчіджена. Її щипцевий фасад прикрашають глуха лоджія та візантійські керамічні тарілки XIII століття, а деякі капітелі центрального тридільногo вікна датуються каролінзькою добою. Подібна глуха лоджія тягнеться північною стороною, де відкривається другий портал.

Задокументована 1157 року, коли Джисленцоне Салімбене з синами Сіро та Маластравою подарував землі церкві та її шпиталю для прочан на Віа Франчіджена, зберігши патронат до XVII століття. Єпископ Фулько Скотті встановив правила шпиталю 1216 року; Джан Галеаццо Вісконті надав привілеї 1376 року, папи Мартин V і Павло II — 1426 і 1466 року. Французькі війська пошкодили комплекс під час облоги та битви під Павією 1525 року. Пій IV 1565 року підніс шпиталь до командерії Ордену Святого Лазаря.

Назва походить від лікарні для прокажених, якою тут опікувався орден Святого Лазаря; 1565 року Пій IV підніс її до командорства, а 1572 року орден об'єднали з орденом Святого Маврикія. Від 1581 року церква підпорядкована Сан-П'єтро-ін-Верцоло. У фасад вмуровано візантійські керамічні тарілки XIII століття.

Церква стоїть на східній околиці Павії вздовж траси Віа Франчіджена і досі підпорядкована парафії Сан-П'єтро-ін-Верцоло. Другий портал відкривається з північного боку, під сліпою лоджією, що тягнеться цією стіною. Інтер'єр однонавний, тож фрески апсиди видно вже від входу.

Сліпу лоджію на фасаді та північному боці прикрашають візантійські керамічні тарілки XIII століття, такий мотив мають і інші будівлі Павії. Деякі капітелі центрального вікна старші й вирізьблені за каролінзької доби.