Tachibana Castle, Японський гірський замок у префектурі Фукуока, Японія

Замок Татібана — це гірський замок, розкиданий по семи вершинах гори Татібана, з головним замком на вершині Сейрояма висотою 367 м. Центральна вершина має комплекс дворів довжиною близько 100 м із триразовою зигзагоподібною брамою, а на сідловині між Сейрояма та вершиною Мацуо збереглися кам'яні стіни й земляні вали. Біля підніжжя лісистого схилу тягнеться вкрита мохом кам'яна підпірна стіна.

Отомо Саданорі, другий син намісника Бунґо, звів замок 1330 року й узяв ім'я Татібана. За нього боролися роди Отомо, Оуті та Морі; 1586 року двадцятирічний Татібана Мунешіґе обороняв його від армії Сімадзу близько 40 000 вояків. Після Кюсюського походу Татібана перебралися до Янаґави, а Кобаякава Такакаґе зайняв замок; його покинули після того, як Курота Наґамаса 1601 року збудував замок Фукуока, використавши його каміння.

Назва Татібана, за переказом, походить від дерев шікімі, які чернець Сайчьо привіз із Танського Китаю 805 року й посадив біля скелі на горі, де вони росли рівно й рясно цвіли. Гору також називають Футаґамі-яма на честь богів-творців Ідзанаґі та Ідзанамі, які нібито там жили. На початку стежки стоїть камінь із написом «Tachibana-jō Hino-yama Shinjin» і святилище Рокушо, де Татібана Досецу молився про перемогу перед битвами; за ним — цвинтар Байґаку-дзі з могилами Досецу, його мачухи Йоко-ін і васала Комено Масутокі.

Руїни лежать на вершині гори Татібана заввишки 367 м і розкидані по гірському масиву шириною близько 1 км; головна споруда на Сейро-яма, а передові укріплення — на Мацуо-даке (337 м) і Сіратаке (314 м). Стежки піднімаються від підніжжя лісистого схилу, де вздовж шляху тягнеться низька вкрита мохом кам'яна стіна. На хонмару лишилися тільки сліди мурів і стара криниця, тож варто закласти час на перехід між хребтами.

Деякі з кам'яних стін цього місця були розібрані та використані повторно для будівництва іншої фортеці в регіоні. Це повторне використання показує, як середньовічні руїни часто слугували будівельним матеріалом для пізніших проектів, а не залишалися постійними пам'ятками.