Church of Our Lady's Protection, Православна церква у Волоколамську, Московська область, Росія

Церква Покрови Пресвятої Богородиці — двосвітлий куб під зімкненим склепінням, з півкруглою апсидою та невеликою трапезною, зведений 1695 року у Волоколамську. Декор має риси московського бароко: складні наличники вікон верхнього ярусу та пучки колон по кутах. Південний одноверхий приділ повторює в зменшеному вигляді головний храм, поруч стоїть чотириярусна дзвіниця еклектичної архітектури.

Мурований храм звели 1695 року за наказом Наталії Наришкіної, матері Петра I, як собор жіночого Варваринського монастиря, що доти мав лише дерев'яні церкви Успіння та святої Варвари. Після скасування монастиря 1764 року він став парафіяльним, а 1803 року дістав назву Покровської, коли розібрали старішу сусідню Покровську церкву. Дзвіницю перебудували 1878 року за проєктом С. В. Дмитрієва.

Церква зберігає пам'ять про святу Юліанію Волоцьку, дружину князя Бориса Васильовича, яку вшановують того самого дня, що й великомученицю Варвару; обох святих часто зображують на одній іконі. Дуже шановані ікони Божої Матері «Достойно є», Казанської Божої Матері та святої Параскеви П'ятниці принесені сюди з церков у Корневському та Яропольці.

Церква розташована в центрі Волоколамська, до неї легко дістатися головними дорогами міста. Відвідувачам варто пам'ятати, що це діюче місце богослужіння, тому важливий належний одяг і шаноблива поведінка.

Храм ніколи не припиняв богослужінь: це єдина церква у Волоколамську, чиє літургійне життя не переривалося за радянських часів, а в усьому районі таку ж безперервність має лише Введенська церква в Спировому. 1932 року священика Володимира Покровського заслали до Казахстану, і 1935 року він повернувся служити тут; диякон Володимир Осташевський загинув на засланні, а церковний староста К. М. Матвєєв (1877–1938) був розстріляний на Бутовському полігоні.