Julita Abbey, Цистерціанське абатство в комуні Катрінегольм, Швеція

Юлітське абатство було цистерціанським монастирем, заснованим у Вібю 1160 року та перенесеним до Себю на березі озера Ельярен 1180 або 1185 року. Сьогодні лише невелика частина абатства збереглася в підвалі одного крила садиби Юліта, відкрита для відвідувачів; археологічні розкопки виявили повний обсяг головних будівель.

Монастир засновано 1160 року у Вібю поблизу Сігтуни ченцями з Альвастри на землі, подарованій Дотер та її сином Гере. За короля Кнута Ерікссона, який став покровителем і надав землю та частки в рибальстві в Ельвкарлебю, його перенесли до Себю на озері Ельярен. Монастирська церква згоріла і була повторно освячена 7 березня 1382 року. 1527 року Густав Ваза передав абатство у лен Олофу Арвідссону, фогту з Нючепінга.

Назва абатства чергується між Юліта та Себю, латинізовано як Саба, за маєтком біля озера Ельярен. Певний час воно було місцем паломництва й опікувалося збором Петрового гроша. Папський легат Маринус де Фреґено надав йому 1461 року численні індульгенції, що приваблювало паломників і доходи.

Від абатства залишилася лише невелика частина в підвалі одного крила теперішнього маєтку, відкрита для відвідувачів; решту середньовічного плану відомо завдяки археологічним розкопкам, а не видимим руїнам. Маєток нині є музеєм просто неба Юліта-ґорд, тож між будівлями садиби та берегом озера Ельярен доведеться ходити пішки.

Монастирська церква згоріла і була знову освячена 7 березня 1382 року. Папський легат Маринус де Фреґено надав монастирю широкі індульгенції 1461 року, а абатство певний час збирало також «гроші святого Петра».