The elephants at Skansen, Експозиція зоопарку в Стокгольмі, Швеція.

Слони у Скансені утримувалися в дерев'яній будівлі біля теперішнього будинку пінгвінів, згодом заміненій іншою дерев'яною спорудою, де вони жили до 1992 року. Зовнішній вольєр мав огорожу з товстих стовбурів дерев, і відвідувачі могли годувати слонів принесеним хлібом. Загалом сім азійських слонів жили у Скансені близько 60 років.

Програма слонів у Скансені розпочалася в 1930 році з Топсі з Гамбурга, за якою в 1931 році послідував постійний мешканець Лункентусс, і тривала до закриття програми в 1992 році.

Лункентусс, названа на честь казки «Лункентус», на ній каталися відвідувачі, а її дні народження святкували публічною годівлею; наприкінці 1930-х дохід від катання був важливою частиною бюджету Скансену. Бамбіна, народжена в Бірмі 1937 року, до 1967 року носила на спині 300 000 дітей. Фатіму перейменували на честь Фатіми Екман, прийомної дочки Карла Герхарда.

Слоновник стояв біля теперішнього будинку пінгвінів, а зовнішній вольєр був обгороджений товстими стовбурами дерев. Відвідувачі приносили з дому хліб та іншу їжу, щоб годувати Бамбіну крізь огорожу, а діти стояли в черзі, щоб покататися на її спині. Останні слони поїхали 1992 року.

Бамбіна, куплена у Гагенбека 1939 року, була однією з найбільших самок азійського слона в Європі: майже три метри заввишки й понад шість тонн вагою. Коли вона померла 1967 року, її тіло важило 5 830 кілограмів у ветеринарному інституті у Фрескаті, а до того часу 300 тисяч дітей уже їздили верхи на її спині.