Hedensberg Manor, Маєток у комуні Вестерос, Швеція

Маєток Геденсберг — це маєток у парафії Тілльберга комуни Вестерос. Головний будинок зведено близько 1750 року ленсгевдингом Петером Друфвою, а 1987 року садибу визнано охоронюваним комплексом будівель.

Геденсберг уперше згадано в письмових джерелах 1377 року, коли Улоф Д'єкен із Туни виміняв 8½ ересланд землі в Геденсберзі у Фіннвіда Фіннвідссона. Село, що налічувало сім манталів, розпустили у XVII столітті під час заснування сатері. Теперішню головну будівлю звели близько 1750 року за губернатора Петера Друфви; барон Карл Де Геєр купив її 1776 року й заснував фідеїкоміс для доньки Шарлотти, дружини генерал-лейтенанта барона Андерса Рудольфа дю Ріца. Фідеїкоміс перейшов через шлюб до родини Піпер, а 1824 року до родини Гамільтон і тривав 230 років, доки Арчібальд Гамільтон улітку 2006 року не продав маєток компанії AB Hvalfisken Йонаса Вальстрема.

Назва маєтку походить від середньовічного села Геденсберг, уперше згаданого 1377 року, коли Улоф Д'єкен із Туни обміняв там 8,5 ересланду землі з Фіннвідом Фіннвідссоном. Сім манталів села скасували у XVII столітті під час заснування сетері. Фідеїкоміс, що тривав 230 років і був створений Карлом де Геером 1776 року для доньки Шарлотти, припинився, коли Арчібальд Гамільтон продав маєток улітку 2006 року.

Садиба лежить у парафії Тілльберга приблизно за 10 км на північ від Вестероса; колишня станція Геденсберга на відкритій 1875 року лінії Сала–Тілльберга стояла одразу на захід від будівель, а пасажирський рух припинився 1967 року. Після продажу 2006 року компанії AB Hvalfisken територія приватна: будівлі оглядають з навколишніх доріг і стежок, а не з угідь.

Охорона 1987 року не збереглася: після того як Арчібальд Гамільтон улітку 2006 року продав маєток компанії AB Hvalfisken Йонаса Вальстрема, компанію фідеїкомісу об'єднали, і багатовіковий захист будівель, майна та земель припинився. 2007 року обласна адміністрація Вестманланду подала заяву на директора Матса Густафссона за вилучення значної частини інтер'єру XVIII століття, зокрема дерев'яних підлог; його виправдали за пам'яткоохоронними статтями, але засудили за одним із восьми пунктів — знесення перегородки.