Tronoša Monastery, Православний монастир на заході Сербії

Троноша — сербський православний монастир між Тршичем і Коренитою, за 17 км на південний схід від Лозниці. Його однонавна церква Введення Пресвятої Богородиці, збудована 1834 року в рашському стилі, має високу вежу з темним багатоярусним дахом і хрестом, грубі світлі кам'яні стіни, червоний черепичний дах і восьмигранний купол з вузькими арочними вікнами під сірим металевим дахом. Низький кам'яний мур з черепичним покриттям проходить на передньому плані.

За переказом, король Стефан Драгутин розпочав монастир, а його вдова, королева Катерина, завершила його 1317 року. Османи кілька разів грабували й руйнували первісну будівлю у XIV–XV століттях, тому її вигляд невідомий. 1559 року його відбудували на старих фундаментах, звівши церкву Введення Богородиці за ігумена Пайсія. 1791 року ієромонах Йосиф Троношац скопіював тут Троноський літопис 1526 року; копія зберігається в монастирі, оригінал — у Відні.

Назва монастиря походить від трьох річок, що зливаються поблизу. У Великий четвер селяни приносять до церкви дві свічки з 50 кг воску заввишки 1,5 м, звичай внесено до сербського списку нематеріальної спадщини. Частину приміщень займає музей раннього навчання Вука Караджича, який тут учився писати.

Троноша розташована за 17 км на південний схід від Лозниці, у лісовій місцевості села Коренита, поблизу Тршича. Монастир є діючою жіночою обителлю, тому відвідувачі вдягаються стримано й тримаються відкритих для публіки частин. На дорозі до монастиря стоїть каплиця Святого Пантелеймона з джерелом на десять труб «Джерело дев'яти Юговичів», відновленим 1968 року.

Щороку з 50 кг воску відливають дві «орацькі свічки» заввишки 1,5 м. У Великий четвер селяни заносять їх до церкви й запалюють перед іконами Христа і Богородиці; цей звичай має берегти врожай і внесений до списку нематеріальної культурної спадщини Сербії.