Chapayev monument, Пам'ятник у Санкт-Петербурзі, Росія

Пам'ятник Чапаєву — бронзова скульптурна група в Санкт-Петербурзі, встановлена перед головним фасадом Військової академії зв'язку імені Будьонного. Загальна висота — 4,5 м: 3-метрова кінна фігура командира дивізії Василя Чапаєва на здибленому коні, оточена сімома фігурами — комісаром, балтійським матросом, старим солдатом, робітницею, партизаном, башкиром і червоноармійцем, — усі виліплені з ветеранів його дивізії. Дванадцятитонна бронзова група стоїть на східчастому гранітному постаменті висотою 1,3 м, нахиленому так, що фігури ніби рухаються вперед і вгору до центру міста.

Матвій Манізер виліпив скульптурну групу 1932 року для Самари (тоді Куйбишева), спираючись на фотографії ветеранів дивізії Чапаєва; для самого командира позував його син Олександр. З ініціативи Сергія Кірова у 1933–1934 роках у майстерні Манізера на Пісочній вулиці виконали друге бронзове відливання для Ленінграда. Переміщуючи між дворами Крестовського та Єлагіна островів, узимку 1942–1943 років його перенесли до двору Академії зв'язку й поставили на дерев'яний постамент курсанти — це єдиний пам'ятник, встановлений у Ленінграді під час блокади. 1968 року його повернули на 90° на новому гранітному постаменті архітектора Миколи Бровкіна й відкрили 4 листопада.

Сім фігур навколо коня Чапаєва — це портрети реальних ветеранів його дивізії: комісара, балтійського матроса, старого солдата, робітниці, партизана, башкира й червоноармійця. Манізер вивчав фотографії та зустрічався з учасниками, щоб відтворити їхні обличчя. Площа перед пам'ятником є місцем міських заходів і політичних акцій.

Пам'ятник стоїть у дворі Військової академії зв'язку імені Будьонного, обличчям до фасаду головного корпусу. З 2014 року охоронна зона навколо нього закрита для близького підходу; у святкові дні вхід вільний, коли на майданчику відбуваються церемонії та військово-патріотичні заходи. Під час встановлення на гранітний постамент скульптуру повернули на 90°, тож тепер композиція рухається в бік центру міста.

Син зображеного воєначальника слугував фізичною моделлю для скульптора під час створення рис обличчя та постави головної фігури. Цей особистий зв'язок між родиною та мистецьким зображенням робить роботу особливо цікавою з мистецької точки зору.