Temple of Soleb, Єгипетський храм і археологічна пам'ятка в Нубії, Судан.

Храм у Солебі — це релігійна споруда з пісковику з кількома колонними залами, святилищами та входами, розташованими за планом. Споруди демонструють типове планування єгипетських храмів з центральними приміщеннями та прикрашеними стінами.

Аменхотеп III звелів спорудити храм близько 1350 року до н. е. за проєктом Аменхотепа, сина Хапу, архітектора Луксорського храму. Зведений у п'ять етапів, він став найбільшим єгипетським храмом на південь від Фів. М'який пісковик і землетруси VII–V століть до н. е. перетворили його на руїни; блоки використали в Гебель-Баркалі.

Давньоєгипетська назва храму — менну ха-ем-маат, «фортеця Ха-ем-маат», утворена від слова менну («фортеця») та імені Хора Аменхотепа III. На колонах гіпостилю викарбувано список із близько 60 чужих назв місцевостей і народів, зокрема Туніп, Кадеш, Бібл і Каркеміш; деякі з них невідомі з інших джерел.

Руїни стоять на західному березі Нілу, між другою і третьою порогами, приблизно за 500 км на південь від Асуана. До них дістаються від села Солеб; розкопана територія — це пісок і кам'яні блоки. Розкопки італійської місії тривали з 1957 по 1977 рік, тож це діюча археологічна зона, а не впорядкована пам'ятка.

На колонах гіпостильної зали викарбувано список із близько 60 назв чужих місцевостей і народів, зокрема Туніп, Кадеш, Бібл і Каркеміш, а також назви, невідомі з інших джерел. Два цегляні клейма з написом «отара баранів Небмаатри» засвідчують, що вздовж процесійної алеї утримували священну отару.