Pico Tres Mares, Гірська вершина в Кантабрії, Іспанія

Піко-Трес-Марес сягає 2171 м (2172,6 м за даними уряду Кантабрії) на межі Кантабрії та Паленсії, у Сьєрра-де-Іхар. Його гребінь — це відслонення тріасових кварцитових конгломератів, стіна сірого й бурого каменю, де сніг заповнює жолоби та уступи. Вершина — це кут, у якому Сьєрра-де-Іхар зустрічається з Сьєрра-дель-Кордель над цирком Трес-Марес.

Назву Tres Mares придумав кантабрійський письменник Анхель де лос Ріос, який ужив її у віршах, датованих 1849 роком. Раніші документи називали вершину Пенья-Лабра, зокрема гідролог Педро Антоніо де Меса 1862 року та Амаліо Маестре в геологічній праці про провінцію Сантандер 1864 року; давніші місцеві назви — Піко-Негро, Куето-Негро і Піко-де-лос-Аснос. Акт 1920 року описує камінь, що позначав вершину, згодом зрізаний під час робіт на оглядовому майданчику.

Назву дав Анхель де лос Ріос, який 1849 року написав, що тут долина Ебро закінчується «як на загостреному ножі», а починаються долини Пісуерґи й Нанси, що ведуть до Середземного, Атлантичного та Кантабрійського морів. Раніше гору звали Піко Неґро, Куето Неґро або Піко де лос Аснос. На вершині стоять мала цегляна оглядова вежа й залізний хрест — копія старішого, пошкодженого блискавкою.

Дорога, проїзна для автомобілів, веде до Ла-Фуенте-дель-Чиво на висоті 2040 м, де в кінці є паркування, а лижний курорт Альто-Кампо лежить одразу нижче вздовж дороги. Звідти до вершини — короткий підйом; на вершині або поблизу неї стоять невеликий цегляний оглядовий майданчик і залізний хрест, копія попереднього, пошкодженого блискавкою.

Камінь, що позначав вершину, було зрізано під час численних робіт і перебудов наявного оглядового майданчика, про що йдеться в юрисдикційному акті IGC від 27 вересня 1920 року. Вершина також розділяє три історичні юрисдикції: долину Поласьонес, Ермандад-де-Кампоо-де-Сусо та Агілар-де-Кампоо.