Tozal del Mallo, Гірська вершина в долині Ордеса, Іспанія

Тозал-дель-Майо це вершина висотою 2 280 метрів (7 480 футів) з крутими вапняковими стінами, що височіють над ландшафтом Національного парку Ордеса. Район відомий численними альпіністськими маршрутами різної складності на головних скельних стінах.

Історія південної стіни починається з неправдивої звістки: путівник Оллів'є 1951 року подає нібито сходження 1944 року Хорхе А. Гавіна та Хосе Луїса Родрігеса, якого насправді не було. 1954 року Х. Сантакана траверсом зі східної стіни дістався вузького центрального виступу, який назвав «Пласа-де-Каталунья». На Великдень 1957 року Жан Рав'є, Марсель Кан, Ноель Блотті, Клод Дюфурмантель і Клод Жаку відкрили перший повний маршрут, нині звичайний шлях.

Назва є плеоназмом: tozal позначає багато арагонських вершин, а mallo походить від гасконського malh або каталонського mall, тобто «вершина вершини», як Forcanada. Рамон називав її «mailh d'Ordesa» і намалював; Едвард Вімпер також зобразив її в гравюрах. Скелелази називають ділянки стіни за своїми маршрутами: вузький центральний виступ, якого 1954 року досяг Сантакана, зветься «Plaza de Cataluña», а маршрут, відкритий 1963 року Рабадою, Наварро й Діасом, — vía de las Brujas.

Південна стіна піднімається майже вертикально з дна долини Ордеса і видна від входу в долину та зі стежок Прадера-де-Ордеса. Перший повний маршрут, відкритий на Великдень 1957 року, нині вважають звичайним шляхом; інші лінії, як-от Vía de las Brujas 1963 року, складніші. Підхід пішки з долини; перед виходом перевірте сніг і стан скелі.

1954 року скелелаз Й. Сантакана дістався лише вузького центрального виступу південної стіни й жартома назвав його «Пласа-де-Каталунья»; ця назва досі побутує серед скелелазів. Стіну також називають «вівтарним образом» через майже вертикальний симетричний профіль, видимий від входу в долину.