Convento de Carmelitas Descalzos, Монастир босих кармелітів у Бургосі, Іспанія

Монастир босих кармелітів — це обитель босих кармелітів у Бургосі, між річкою Арлансон і Булеваром, на перетині Пасео-дель-Емпесінадо та вулиці Кармен. Сучасний комплекс замінив первісний монастир початку XVII століття, від якого не залишилося жодних слідів. Сучасну церкву, освячену 1968 року, збудували з бетону, цегли та шиферу архітектори Феліпе Абахо і Педро Гутієррес; зовні вона має ступінчасту пірамідальну форму, а всередині — стрункий і світлий простір.

Перший монастир звели на початку XVII століття з ініціативи родини Каталіни де Толоса, біскайської пані й приятельки Терези від Ісуса, якій вона допомогла 1582 року заснувати в Бургосі жіночий монастир Сан-Хосе-і-Санта-Ана. Її заповіт 1596 року передбачав дім босих кармелітів; роботи тривали до 1611 року, коли туди ввійшла невелика спільнота, що жила в місті з 1606 року. У проєкті брав участь Педро де лас Суертес, а більшість витрат покрила Тереза де Мельгоса. Розширений у XVIII столітті, пограбований 1808 року й скасований 1835 року, він був відновлений 1877 року генеральним настоятелем Хосе Марією де ла Соледад Саррабе.

У монастирі діють Провінційна бібліотека та архів Сільверіано, де зберігаються сотні кармелітських рукописів, тек і інкунабул XVI–XVII століть. Від 1879 року дім слугує Колегією філософії та теології ордену і виконує цю роль досі.

Монастир розташований між річкою Арлансон і Булеваром, на перетині Пасео-дель-Емпесінадо з вулицею Кармен. Церква 1968 року з бетону, цегли й шиферу прилягає до старого монастирського корпусу; її східчастий пірамідальний силует — найпростіший орієнтир для пішохода.

У монастирі зберігається архів Сільверіано — сотні кармелітських рукописів, зв'язок документів та інкунабул XVI–XVII століть, а також Провінційна бібліотека. Цей фонд документує історію ордену, а не родинну каплицю.