Храм Чанчунь, Буддійський храм у районі Січен, Пекін, Китай

Храм Чанчунь — буддійський храм на вулиці Чанчунь, 9, у районі Січен у Пекіні, збудований 1592 року; нині тут розміщено Музей культури Сюаньнань. Храм звернений на схід і зберігає чотири послідовні двори: браму, залу Небесних царів, залу Махавіри та бібліотеку сутр. На брамі напис «храм Чанчунь, збудований за імператорським наказом», а з восьми старих софор перед нею лишилося два дерева.

Храм звели 1592 року за наказом імператриці-вдови Сяодін Лі, матері імператора Ваньлі, щоб прийняти ченця Шуйчжая, і імператор дав йому назву Чанчунь. Пошкоджений землетрусом у Саньхе-Пінгu 1679 року, він був відбудований 1681 року за пожертву міністра Фен Пу і знову відремонтований 1755 року. Згодом там зберігали труни, після 1949 року він став житлом, а 2005 року відкрився як Музей культури Сюаньнань.

Назву храму дав імператор Ваньлі; вона означає «довговічний айлант» і мала побажати довгого життя його матері, пані Лі. Від 2005 року зали займає Музей культури Сюаньнань, чиї вісім галерей присвячені вченим, опері, торгівлі та місцевій історії Сюаньнаню. Перед брамою лишилося два з восьми айлантів, що колись її охороняли, — «вісім айлантів, що стережуть браму».

Храм звернений на схід і стоїть на Чанчуньцзє, 9; вхід через браму з написом «敕建长椿寺». Нині тут розміщено Музей культури Сюаньнань із вісьмома виставковими залами в чотирьох послідовних дворах, тож варто закласти час, щоб пройти від брами через залу Небесних царів і залу Махавіри до бібліотеки сутр. Південніше розбили невеликий сад Чанчуньюань.

Назву храму, даровану імператором Ваньлі, що означає «довговічний айлант», було обрано, щоб побажати довгого життя його матері, засновниці храму. Айлант (чунь) у китайській культурі є символом довголіття.