Shanghai Municipal Museum, Музей у центрі Шанхаю, Китай

Міський музей Шанхаю відкрився 1937 року в будівлі на вулиці Чанхай у Цзянвані, спроєктованій Дун Даю та Ван Хуабінем. Споруда площею 3430 квадратних метрів має H-подібний план, центральну вежу за зразком пекінської Барабанної вежі з подвійним дахом із жовтої глазурованої черепиці та зовнішні стіни заввишки 10,5 метра. Усередині були бібліотека на 100 місць, лекційна зала на 300 місць і зали, освітлені скляними ліхтарями.

Музей, передбачений Великим планом Шанхая 1929 року, профінансували 300 тис. юанів із муніципальної позики на 3,5 млн і 10 січня 1937 року відкрили в пробному режимі в Цзянвані. Пошкоджений у боях 1937 року, він вісім років не працював; 1946 року відновився на Північній Сичуаньській вулиці, 1844, як Міський музей Шанхаю, а в червні 1949 став Шанхайським історичним музеєм.

Назва музею змінювалася разом з історією міста: відкритий 1937 року як Шанхайський музей, 1946 року він став Міським музеєм Шанхаю, а в червні 1949 року — Шанхайським історичним музеєм. Історична зала показувала міське минуле Шанхаю, а мистецька — бронзу, кераміку, печатки, монети й скульптуру. За перші півроку відбулося шість виставок, зокрема китайської архітектури та народних речей лі й мяо з Хайнаню.

Збудований 1936 року корпус у Цзянвані обернений на захід і нині слугує відділенням променевої діагностики лікарні Чанхай; бічні крила, спершу одноповерхові, надбудували, а на другому поверсі прорізали вікна для світла. Охоронний статус 1994 року як визначної історичної будівлі Шанхаю стосується зовнішнього вигляду: оглядають фасад і план, а не виставкові зали.

1948 року музей дізнався, що торговці планують контрабандою вивезти старожитності до США; завдяки кампанії в пресі було вилучено 17 ящиків, призначених для Нью-Йорка, серед них бронзова посудина сіцзунь, знайдена в селі Ліюй у повіті Хуньюань (Шаньсі), нині в Шанхайському музеї.