Old parish church of St. Martin, Готична церква в Гарміш-Партенкірхені, Німеччина

Alte Pfarrkirche St. Martin — романсько-готична церква на околиці Гарміша. Висока вежа має стрункий шпиль, обшитий ґонтом із білою облямівкою, годинник у червоній рамці та два вузькі арочні вікна; нижні білі стіни прикрашені червоними візерунками. Нава має стрімкий ґонтовий дах, поруч стоїть менша біла будівля зі східчастим фронтоном. Усередині пізньоготичне сітчасте склепіння спирається на центральну колону й ділить простір на дві нави.

Ґарміш уперше згадано 802 року, і його церква, присвячена святому Мартину, спершу, ймовірно, була дерев'яною спорудою меровінзької доби. Кам'яну романську будівлю близько 1288 року замінила ранньоготична церква з природного каменю, того ж року засвідчена як парафіяльна; її рештки збереглися в північній стіні нави та в вежі. 1446 року додано західні хори, 1462 року — східне пресвітерійне приміщення, а 1520/22 року — південну стіну й пізньоготичні склепіння. Після спорудження Йозефом Шмуцером барочної Нової парафіяльної церкви 1730–1734 років стара церква опинилася на краю села й слугувала сінником.

Церква присвячена святому Мартину, найважливішому святому Франкського королівства, а парафія колись охоплювала всю верхню долину Лойзаху й Ізару. Настінні розписи слугували «Armenbibel» — Біблією для бідних, що пояснювала Святе Письмо неписьменним вірянам. Головний вівтар 1669 року виконали столяр Томас Ціглер і скульптор Йоганнес Шенк; вівтарний образ інсбруцького маляра Йоганнеса Гартвіґа втрачено.

Церква стоїть трохи осторонь, на краю Гарміша, а не в центрі; з південно-східного боку до неї прибудовано неоготичну жіночу школу 1852/54 років. Вхід із заходу, під склепінчастою двопрогоновою західною галереєю, веде до нави. Старий південно-західний портал закритий сучасною Лурдською гротою, тож шукайте західні двері.

Церкву врятували від знесення лише тому, що після відкриття нової парафіяльної церкви 1734 року вона слугувала сінником. 1877 року в хорі виявили стінописи, а велику постать святого Мартина на східній стіні знайшли лише 1958 року; фрески очистили й відреставрували між 1990 і 2000 роками.