Bornheimer Hang, Парк та історична пам'ятка у Франкфурті, Німеччина

Борнгаймер Ганг — парк на схилі висотою 20–30 метрів між Борнгаймом, Зекбахом і Остендом, що утворився як приступний берег занедбаної північної петлі Майну. Парк завдовжки понад 1500 метрів, оформлений у теперішньому вигляді наприкінці 1920-х років садівничим директором Максом Бромме та Ульріхом Вольфом, має центральні сходи по осі схід–захід і дві вигнуті доріжки, що від середини схилу розходяться ліворуч і праворуч на захід. У парку й під схилом є численні городи.

Паркову зону створили наприкінці 1920-х років у рамках сучасного містобудування разом із житловими комплексами, зведеними між 1926 і 1930 роками. Ці споруди використовували промислові методи збірного будівництва, що відображає прогресивні будівельні технології тієї епохи.

Церква Гайліг-Кройц, збудована Мартіном Вебером і завершена 1929 року на східному кінці Віттельсбахераллеє, стоїть не в парку, а увінчує схил над ним; архітектор називав її «Гангкроне». З липня 2007 до грудня 2025 року тут діяв медитаційний центр Лімбурзької єпархії, закритий 20 грудня 2025 року.

Парк легко доступний громадським транспортом, зокрема через лінію U-Bahn C та сусідні автобусні маршрути, що обслуговують район. Облаштовані доріжки та сходи дозволяють зручно пересуватися територією, хоча схили вимагають певних фізичних зусиль під час підйому.

Раніше ця територія була джерелом зібраної криги: взимку кригу вирізали з Майну та зберігали в льохах для збереження їжі. Ця практика забезпечувала охолодження задовго до появи сучасних систем охолодження.