Каторга в Каєнні, Колишня каторжна колонія у Французькій Гвіані

Bagne de Cayenne розташовувався на березі Анс-дю-Шатон, неподалік від Пуент-де-Бюзаре в Каєнні. Його споруди складалися з трьох бараків під назвами «Європа», «Африка» й «Азія», з 4 спальнями, 19 в'язницями, 77 камерами, лазаретом, кухнями та житлом для персоналу. Збережена двоповерхова будівля має кремові стіни, темний пологий дах і галерею з коричневими перилами на квадратних стовпах.

Заснована 1852 року за Луї-Наполеона Бонапарта на Анс-дю-Шатон поблизу Пуент-де-Бюзаре, колонія спершу прийняла 3000 політичних засланців після перевороту Наполеона III. Закон від 27 травня 1885 року скеровував туди рецидивістів, а репортаж Альбера Лондрa в Le Petit Parisien 1923 року підірвав інституцію. Офіційно скасована 1938 року, вона закрилася 1946 року, а останні каторжники повернулися до Франції 1953 року.

Бань (каторга) увійшла до французької колективної пам'яті завдяки репортажу Альбера Лондра в Le Petit Parisien з 8 серпня 1923 року, який призупинив установу. Вона також згадується у фільмі «Le Bluff» та в романі й фільмі «Папійон». Прізвисько «суха гільйотина» стосувалося покарань, малярії та насильства.

Ділянка лежить на березі Анс-дю-Шатон поблизу Пуент-де-Бюзаре в Каєнні, тож до неї доходить пішки з міста, без човна. Каторга складалася з трьох бараків «Європа», «Африка» й «Азія», мала чотири спальні бараки, 19 в'язниць і 77 карцерів, а також лазарет, кухні та житло для персоналу. Зверніть увагу на двоповерхову кремову будівлю, галерею з коричневими перилами та табличку з номером 25.

Прізвисько «суха гільйотина» походило від насильства, покарань і малярії: з 17 000 чоловіків, відправлених до Каєнни між 1854 і 1867 роками, вижили лише 7000, а середня тривалість життя на каторзі не перевищувала трьох-п'яти років.