玉諸神社, Синтоїстське святилище в префектурі Яманасі, Японія

Тамаморо-дзіндзя — синтоїстське святилище в районі Кудама-тьо, місто Кофу, префектура Яманасі; його вважають одним із претендентів на святилище повіту Яманасі провінції Кай, внесене до «Енґісікі», і воно має ранг третього святилища провінції (санномія). На його терені є молитовна зала й кілька другорядних святилищ, а приблизно за 1,5 км на північ, біля кургану Маедзука, збереглося місце давньої молитовної зали, звідки вшановували гору Мімуро.

За переказом святилища, божество спершу вшановували на горі Мімуро на північ від Сакаорі; згодом Ямато Такеру закопав тут коштовність проти повеней і посадив кедр як її оселю, звідки й назва «Тама-муро». Сусідня назва місцевості Кудама походить від святилища. Воно згоріло 1582 року з падінням роду Такеда, а потім Токуґава взяли його під опіку й у період Едо підтвердили 61 коку доходу.

Святилище є третім святилищем провінції Кай (санномія). Під час весняного свята Ґойо його божество разом із божествами першого й другого святилищ несуть до святилища Санся біля Шінґен-цуцумі для обряду захисту від повеней; нині відвідують лише святилище Рюо Санся. На святі з'являється кінь «Бомбоко-сан» із бонтеном на сідлі, що видно на картині 1759 року.

До території легко дістатися пішки, приблизно 18 хвилин ходьби від станції Сакаорі. Відвідувачі можуть досліджувати спокійні стежки та найкраще насолоджуватися околицями під час сезону цвітіння вишні навесні.

Весняне свято Мію-кьо єднає святилище зі святилищами Ітіномія та Ніномія у кавайоке-сай, обряді на березі річки проти повеней. Виносять коня на ймення «Бомбоко-сан» — сідло зі стовпом бонтен, уже зображене на сувої свята Мію-кьо 1759 року пензля Міяке Нарумі.