老松神社, Синтоїстське святилище в Кейсен, Японія

Святилище Оймацу в Кейсені має молитовний зал (хайден), головне святилище (хонден) і браму торії, а також допоміжні святилища, присвячені Суґаварі, Оямазумі та Котамі. Його колишній ранг — сільське святилище (сонся).

За переказом святилища, це місце було зупинкою Окунінуші та Сукунабікони під час їхніх подорожей; за імператора Суйніна рід Хадзі заснував тут філію Ідзумо Тайся. Коли 1024 року округ Хадзі став маєтком Анракудзі (Дадзайфу Тенманґу), Суґавара-но Мітідзане стали шанувати разом з іншими божествами, а назву змінили на Оймацу Даймьодзін. 1587 року Тойотомі Хідейосі конфіскував його землі за підтримку Акідзукі Танешіґе.

Назву святилища змінено з Хадзі-мія на Оймацу Даймьодзін у 1024 році, коли Хадзі-ґо стало шоеном Анракудзі (Дадзайфу Тенманґу) і Суґавара-но Мітідзане почали вшановувати разом з іншими божествами. Під час рейсай у квітні та вересні виконують Хадзі-но Сісімай — нематеріальну народну культурну спадщину префектури Фукуока, започатковану 1328 року й визнану одним із коренів танців лева в префектурі. Райони Уехадзі та Сімохадзі щороку змінюються, кожен зі своїм танцем: Уехадзі — енергійний і потужний, Сімохадзі — граційний із відтінком вабі.

До святилища їздять автобусом Nishitetsu до зупинки Shimohaji, звідки 10 хвилин пішки; автомобілем — близько 15 хвилин від станції Кейсен на лінії JR Fukuhoku Yutaka. Святилище розташоване на терені колишнього села Хадзі в Кейсені, а вхід веде через торії на подвір'ї.

Святилище приймає самобутню форму танцю лева Сісі-май, який виконують двічі на рік і який поділяється на два регіональні стилі: версія Уекамі — жвава й енергійна, з сильними рухами, тоді як версія Сімодзі вирізняється більш граційним і стриманим підходом. Ця виконавська традиція сягає понад 700 років, що робить її одним із найдавніших танців лева, задокументованих у префектурі Фукуока.