關宿水閘門, водно-шлюзовий міст у Секіядо, Японія

Секіядо водний шлюз — це споруда з бетону та сталі, що перекинута через річку Едо для регулювання рівня та потоку води. Конструкція використовує нерухомі опори в поєднанні з рухомими панелями шлюзу, які можна піднімати або опускати для управління водними умовами.

1641 року проєкт східного відведення річки Тоне з'єднав її з Едогавою, що розвинуло судноплавство в регіоні Канто. До епохи Мейдзі потік води з Тоне обмежував виступний хвилеріз, званий хобаші. 1911 року в межах робіт з упорядкування Едогави запланували шлюз і регулювальний затвор замість хобаші; будівництво почалося 1918 року і завершилося 31 березня 1927 року.

Назва Секіядо походить від колишнього містечка Секіядо в місці, де розділяються річки Тоне та Едо. Двоє сталевих стулок типу «мітра», завширшки 12 метрів і завдовжки 143 метри, досі відкривають вручну; пішоходи й велосипедисти переходять гребенем на протилежний берег, а звичайним автомобілям проїзд заборонено.

Пішоходи та велосипедисти можуть перетинати верхівку шлюзу до протилежного берега, але загальний транспорт не допускається. Шлюз розташований там, де річки Тоне та Едо розділяються, у Ґока, префектура Ібаракі.

Шлюз має двоє сталевих стулок типу мітра завширшки 12 метрів і завдовжки 143 метри, які відкривають вручну. Споруджений у 1918–1927 роках у місці розділення річок Тоне й Едо; пішоходи та велосипедисти можуть переходити зверху, а звичайні автомобілі — ні.