Sekkei-ji Temple, Буддійський храм у Кочі, Японія

Секкей-дзі — храм дзен Рінзай у Кочі на Сікоку: довга одноповерхова зала під широким сірим черепичним дахом, а праворуч — вищий вхід із загнутими карнизами. Темні дерев'яні фасади, сині прапори й висяча синя завіса виходять на гравійний двір. Головну залу перебудували 2004 року.

Заснований Кукаєм як Шюрінсан Кофукудзі, храм у період Камакура отримав назву Кейундзі. Після занепаду наприкінці ери Теншьо (1573–1593) чернець Ґеппо відродив його як храм дзен Ріндзай за підтримки Тьосокабе Мототіки. Після смерті Мототіки 1599 року храм став родинним храмом Тьосокабе і дістав назву Секкейдзі від посмертного титулу Мототіки — Секкей Дзьодзан.

Храм є 33-ю станцією паломництва Сікоку, і паломники в білому часто залишають рукописні копії сутр у конторі. Назва храму походить від посмертного титулу Чосокабе Мототіки, чия родина зробила його своїм родинним храмом. Праворуч від зали Дайсі стоїть камінь з хайку Басьо.

Секкей-дзі розташований у районі Наґахама в Кочі, приблизно за 300 м від автобусної зупинки Nagahama ліній Tosaden до Наґахами й Кацурахами та за 100 м від зупинки Sekkei-ji-mae на дорозі 278. Вхід через браму з кам'яних стовпів: праворуч дзвіниця, ліворуч водойма, прямо головна зала, а праворуч від неї зала Дайсі. На парковці 10 місць для легковиків і 5 для великих машин. Переночувати в цуядо можна, звернувшись до бюро нокьо.

Назва храму походить від посмертного буддійського імені Тьосокабе Мототіки — «Секкей Дзьодзан Дайдзенмон». Після закриття храму 1870 року під час переслідування буддизму наступного року на місці головної зали звели святилище, божеством якого стала сидяча статуя Мототіки. 1879 року храм відродив чернець Дайґен на місці колишнього Ісін-кан.