Plotinka, гребля в Єкатеринбурзі, Росія

Плотинка — це гребля на річці Ісеть у Єкатеринбурзі, збудована з модринових колод і граніту, завдовжки 209 метрів, завширшки 42 метри та заввишки 6,5 метра. Облицьована гранітом підпірна стіна має барельєфи, а на краях стоять скульптури, що символізують майстерність уральських металургів. Проспект Леніна, головна вулиця міста, проходить уздовж осі греблі.

Будівництво розпочалося 1721 року за наказом Василя Татіщева, було призупинене через відсутність схвалення Берг-колегії та відновлене в березні 1723 року після прибуття Вільгельма де Генніна на Урал. Греблю завершили 11 вересня 1723 року, і вона приводила в дію новий Єкатеринбурзький залізоробний завод. У 1830-х роках її розширили за проєктом Михайла Малахова, у 1972–1973 роках облицювали гранітом, а 1998 року підсилили залізобетонними плитами.

Місцеві називають греблю й прилеглу площу «Плотинка». Від 1886 року на греблі є сквер; там встановили погруддя Петра I і Катерини I, які 1917 року скинули солдати, а згодом замінили на погруддя письменника Павла Бажова (1958) і письменника Дмитра Мамина-Сибіряка (1987). Місце й досі лишається традиційним майданом громадських свят.

Гребінь греблі утворює рівний прохід по осі проспекту Леніна, тож це місце переходять пішки або проїздом, а не оглядають знизу. Прохід, зроблений 1998 року в одному з давніх бічних отворів, сполучає нижню терасу історичного парку з верхнім майданчиком. Гранітне облицювання 1972-1973 років і рельєфи на підпірній стіні найкраще видно з боку води.

Оригінальний фундамент з модрини під кам'яною структурою зберігся понад 300 років, демонструючи продуману інженерію ранньої російської промисловості. Немногі відвідувачі усвідомлюють, що цей прихований шар показує, як будівельники вирішували проблеми довговічності з матеріалами, адаптованими до суворого клімату.